Дидактична гра «Коли приходить доброта»
Мета: Усвідомлення значення доброти в житті людини; усвідомлення свого емоційного стану,уміння адекватно його виражати.
Вихователь: Діти, сьогодні до нашої групи завітала фея Доброти і подарувала нам скриньку з особливими подарунками - подарунками доброти.
Як ви гадаєте, що це за дарунки?
Що може бути добрим?
Так , правильно! Це і добра посмішка, і добрі очі, і добре серце, і звичайно добре слово.
Для цього потрібно:
подивитися один на одного добрими очима;
посміхнутися один одному лагідного й ніжною посмішкою;
сказати один одному ласкаві слова.
Давайте передамо по колу один одному на дарунки доброти : посмішку, погляд, ласкаве слово.
Діти з посмішкою дивляться один одному а очі і промовляють щирі слова.
Вихователь: Діти погляньте краплинки – краплинки доброти від феї. Вона їх нам також подарувала. (вихователь роздає дітям вирізані з паперу краплинки). Давай з ними також пограємо.
Знання про природу і екологію – необхідна умова духовного виховання.
Розвиток духовності - це процес позитивних, якісних та кількісних змін, досягнення цілісності та гармонії, вміння досягнуті знання зберегти та передати іншим. Постає питання: звідки ж дитина повинна черпати красу та натхнення, що є найкращим засобом збагачення духовності?
Природа і є одним з найкращих чинників, тією бездонною криницею, де дитина з малих років черпає знання, духовність, навчається розуміти, цінувати будь - яке життя, дане природою, вчиться захищати природу, примножувати її красу та багатство. І тільки людині дано вміння оцінювати значення природи, розуміти, що природа на диво прекрасна і надзвичайна вразлива. Музикою життя назвав В.О. Сухомлинський природу. «Людина стала людиною тоді, коли вона вперше почула шелест листя, дзюркотіння веселого струмочка, дзвін срібних дзвіночків у бездонному літньому небі, завивання хуртовини за вікном, лагідний плюскіт хвиль. І урочисту тишу ночі - почула і завмерла, і слухає сотні і тисячі років чудову музику життя».
Природа, в широкому розумінні - це все, що існує, сукупність природних умов та існування людини. Природа виховує, навчає мудрості, головне - це мати бажання, потребу вчитись. Тому так важливо навчити людину сприймати природне довкілля як основне джерело знань, духовності, культури, а розпочинати треба з дитинства. Від вміння вихователя пояснити дітям природні закономірності, а також від його інтелекту і залежить свідомість дитини, та частка духовності, що керує дитиною протягом усього життя. Адже чому дитина ламає кущі, дерева, може знущатися над метеликом, відриваючи йому крильця, безжалісно відриває лапи у жука і милується, насолоджується тим, що жучок намагається втекти на одній лапці, з усіх сил бореться за життя? Все це від нерозуміння того, що кожне життя треба берегти, що життя дане природою.
Як відомо, у природі нічого зайвого немає, в цьому полягає її гармонія. Нерозуміння дітьми того, що будь - яке життя треба берегти і цінувати, часом затягується на все життя, залишаючись у вже дорослої людини. Бо як інакше пояснити дію дорослих, які спокійно на очах у дітей зламують гілочку, щоб відмахнутись від мух, або безпричинно гублять гусеницю, бо вона неприваблива на вигляд, а ще гірше - в присутності дітей засушують гарних жучків та метеликів. Тут і криється коріння жорстокості, від якої потім недалеко і до злочину. Дитина, яка змалечку пройнялася красою навколишнього, свідомо зрозуміла цінність будь - якого життя, не скоїть злочину в дорослому віці.
Програма дошкільного закладу дає змогу розкритись дитячий душі, наповнитись духовністю, без якої життя просто неможливе, адже черства душа - це неповноцінне духовне життя. Є багато засобів надати дошкільнятам екологічні знання з метою формування їх духовності:
- дидактичні ігри, вправи;
- спостереження за природними явищами;
- екологічні задачі, конкурси, вікторини, виставки;
- література, народний фольклор;
- екологічне проектування;
- екологічні пам'ятки;
- екскурсії, ручна праця та праця на природі;
- екологічна просвіта батьків.
Доцільно, використовуючи екскурсії до лісу, підвести дитину до поняття, що кожне дерево чи травинка дихає, як і людина. А дослідницька робота підтверджує, що дерево - це жива істота. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути «серце» дерева - рання весна, коли пробуджується природа і починається сокорух. Дуже важливо, йдучи на прогулянку чи екскурсію, заздалегідь ознайомити дітей з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини. Норми поведінки повинні бути зрозумілими дітям, доступними для сприймання. Наприклад:
· Усміхнись і привітай красу природи.
· Намагайся не шкодити природі, зумій взяти в природи знання та зберегти захоплення.
· Не порушуй дружбу рослин і тварин з людиною.
· Будь ввічливим гостем у добрих господарів (лісових, лугових, садових).
· Зумій запам'ятати бачене, пережити і передати в малюнку та поділитись з рідними.
Природа формує людину, ставить її на вищий щабель розвитку, вчить людину бути людиною, а від людини залежить стан екології, природного багатства, збереження природи від стихійного і безконтрольного її використання.
Розмаїття барв природи, її загадковість завжди привертає увагу дітей, які одержують естетичну насолоду від спілкування з природою, тобто задовольняють свої естетичні потреби, хоча і не завжди розуміючи сутність баченого, не розуміючи законів природи, зв'язків природних явищ.
Використовуючи бажання дитини милуватись красою природних барв, вихователь повинен поступово спрямувати її до естетичного сприймання, розвивати почуття чуйності, почуття обов'язку збереження краси, вміння прийти на допомогу беззахисному.
Розвиток духовного потенціалу дошкільника
Проблеми розвитку духовного потенціалу особистості дошкільника — ціннісно пріоритетні на тлі загального занепаду духовної культури суспільства. Вони актуалізовані нагальними потребами часу та браком уваги до освітньої роботи з цього напряму в усіх ланках освіти й зокрема у дошкільній. Саме поняття духовність має складні, багатокомпонентні трактування філософського, психологічного, педагогічного спрямування, через що нечітко усвідомлюється педагогами і батьками, а відтак практика формування духовного потенціалу особистості дошкільника нерідко обертається тенденцією зводити формування духовності лише до прилучення малюків до релігійних традицій.
Оскільки духовний потенціал особистості проявляється через її духовні потреби та цінності (інтелектуальні, моральні, естетичні), емоційну культуру, моральні та естетичні ідеали, світогляд, здатність до творчості, основні шляхи його формування у дошкільному дитинстві лежать у площині соціально-морального, емоційно-ціннісного, пізнавального, художньо-естетичного і креативного розвитку дитини. Реалізація духовного потенціалу і дорослої людини, і дитини можлива на основі сформованої (у дошкільника — закладених основ)духовної культури, компонентами якої (за П. Щербанем) є інтелектуальна, моральна, комунікативна, художньо-естетична, національна, родинно-побутова, екологічна, правова, християнська, морально-етична культури тощо.
З урахуванням можливостей і потреб розвитку особистості в період дошкільного дитинства процес цілеспрямованого формування духовного потенціалу малюка має орієнтуватися передусім на такі головні прояви.
Прояви духовного потенціалу дитини
● Прагнення пізнавати навколишній світ і себе у ньому, глибше ознайомлюватися з творами різних видів мистецтва.
● Бажання сприймати й творити прекрасне, самостійно займатися мистецькою діяльністю.
● Розуміння основних морально-етичних норм і здатність дотримуватися їх у власній поведінці.
● Шанобливе та бережне ставлення до всього живого, неживої природи і предметів рукотворного світу, відповідальність та інші базові якості особистості.
Родини вихованців і педагоги дошкільного закладу — це оточення, яке справляє найістотніший вплив на духовний світ дитини в силу свого постійного й тісного контакту з малятами, високого авторитету і довіри з їхнього боку.
Тож головне завдання найближчого соціуму — створювати умови для накопичення дошкільниками першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.
Як засоби розвитку духовного потенціалу дітей у дошкільному навчальному закладі та сім’ї варто широко застосовувати твори мистецтва (образотворчого, музичного, декоративно-вжиткового, літературного тощо). Обов’язковою є також опора на культурні та історичні традиції народу, окремого роду і сім’ї, дошкільного закладу і групи, а також природне довкілля.
Зазначені засоби особливо інтенсивно впливають на емоційну сферу дитини, а відтак найефективніші у справі формування інтересу до доступних вікові елементів духовної спадщини людства, прилучення до духовної практики пізнання світу людей, природи, речей, свого "Я”, набуття малюками власного досвіду.